ГУРТИК,-у, ч. Зменш, до гурт 1, 2, 3. ГУРТІВНИК, -і, ч. Погонич худоби. ГУРТКІВЕЦЬ, -вця, ч. Член гуртка (у 2 знач.). ГУРТКІВЩИНА, -и, ж. Обстоювання обмежених інтересів гуртка (у 2 знач.); роздрібненість, відсутність єдності в діяльності якого-небудь колективу через відокремленість гуртків.
Гуртик в інших словниках
| Гуртик — Російсько-український академічний словник (А–П) |