Гусениця — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ГУСЕНИЦЯ, -і, ж. 1. Видовжена личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом. 2. Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини.