ДАНИНА, -и, ж. 1. Найдавніша форма оподаткування населення, яка існувала у вигляді прямого державного податку, воєнної контрибуції або феодальної ренти. 2. перев. Належна частка, пайка. 3. чому, перев. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь. // Неминуча або мимовільна поступка перед чим-небудь. ** віддавати данину: а) (чого коку, чому і без додатка) - належно, високо оцінювати, вшановувати кого-, що-небудь; б) (чому) робити неминучу або мимовільну поступку.
Данина в інших словниках
| Данина — Тлумачний словник української мови |