Дворянство — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДВОРЯНСТВО, -а, с. Панівний привілейований стан феодального (згодом і капіталістичного) суспільства, що складався з поміщиків і чиновників і мав основним джерелом доходу земельну власність. // розм. Звання дворянина. //Збірн. до дворянин.