ДВІРНИК, -4, ч. 1. Працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору. 2. розм. Рухома стрілка для механічного очищення вітрового скла автомашини від снігу, пилу, крапель.
Двірник в інших словниках
| Двірник — Словник чужомовних слів і термінів |
| Двірник — Тлумачний словник української мови |