Детонатор — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДЕТОНАТОР, -а, ч. 1. Вибухова речовина, яка в разі вибухання викликає детонацію іншої вибухової речовини. 2. Капсуль, запал для здійснення вибуху. ** детонатор чого - про те, що викликає, породжує які-небудь явища, події.