Дзвяк — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДЗВЯК*, -у, у. Те саме, що дзвикання.
ДЗВЯК2, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2. Уживається як присудок за знач, дзви-кати і дзвикнути.