ДЗВІН1, дзвона, ч. Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник (серце).
ДЗВІН', дзвону, ч. Те саме, що дзвеніння.
Дзвін в інших словниках
| Дзвін — Тлумачний словник української мови |
| Дзвін — Фразеологічний словник української мови |