ДИКУН, -4, ч. 1. Людина з племені, яке перебуває на рівні первісної культури. 2. перен., розм. Відлюдна, сором'язлива людина. 3. рідко. Про дику рослину. 4. розм. Тни, хто відпочиває, подорожує без путівки, приватно.
Дикун в інших словниках
| Дикун — Тлумачний словник української мови |