Дисоаланс — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДИСОАЛАНС, -у, ч. 1. Неврівноваженість деталі, що виникає внаслідок несиметричного розташування маси відносно осі її обертання. 2. Відсутність необхідного, правильного співвідношення чого-небудь. Дисоаланс ресурсів. Дисоаланс у торгівлі.