Дисолюція — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДИСОЛЮЦІЯ, -ї, ж. 1. Розкладання, розчинення твердих тіл. 2. псих. Прогресуючий розлад психічній діяльності, що відбувається в послідовності, оберненій її виникненню в процесі онтогенезу.