ДИСОНАНС, -у, ч. 1. муз. Негармонійне поєднання звуків, порушення співзвучності; прот. консонанс. 2. перен. Те, що вносить розлад у що-небудь, суперечить чомусь.
Дисонанс в інших словниках
| Дисонанс — Словник чужомовних слів і термінів |
| Дисонанс — Тлумачний словник української мови |