Довіритель — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДОВІРИТЕЛЬ, -я, ч., юр. 1. Тни, хто видав кому-небудь довіреність. 2. Сторона договору доручення, фізична чи юридична особа, що довіряє виконання певних юридично значимих дій іншій особі (повіреному) від імені і за рахунок першого.