Донор — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДОНОР, -а, ч. 1. Людина, яка віддає свою кров для переливання її пораненим або хворим чи орган (нирку, спинний мозок та ін.) для пересадження його в інший організм. 2. Частинка (атом, група атомів), що віддає електрони іншим частинкам. // переи. Регіоии-доиори.