Дубник — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДУБНИК, -А, ч., розм. 1. Дсоовий ліс, гай. 2. Велика дсоова діжа для дсолення шкір. дубній, -ю, ч. ОЬ. Штучний радіоактивний хімічний елемент.
ДУБНИК, -у, ч. Дсоовий ліс, гай; дсоова памолодь. ДУБНЯЧОК, -чка, ч. Зменш.-пестл. додсонак.