Дуга — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДУГ А, -й, ж. 1. Округла крива лінія. // Те, що має форму округлої кривої лінії. // у знач, присл. дувою і дугами. У вигляді, у формі дуги. ** Електрична дугі. фіз. - один із видів електричного розряду між близько розміщеними електродами. 2. мат. Частина кривої, розміщена між двома будь-якими її точками. 3. Частина кінської упряжі з зігнутого тонкого стовоура дерева, яка служить для прикріплення голобель до хомута. 4. розм. Приймач струму на трамвайних вагонах.