Дути — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДУТИ, дму, дмеш і дую, дуєш; мин. ч. дув. дула, дуло; мн. дули; наказ, сп. дми, дмім[о], дміть; недок. 1. неперех. Гнати, нести, рухати струмені повітря; віяти. // безос. 2. неперех., на що, у що. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дмухати. // Рухати повітря яким-небудь предметом. // перех. Розтягувати, розширювати що-небудь, наповнюючи повітрям, газом. 3. перех., тех. Виготовляти порожнисті предмети з рідкої скляної маси за допомогою струменя повітря; видувати. Дути колои. 4. неперех., на кого - що, розм. Бути неза-доволеним ким-, чим-небудь; сердитися, ображатися. ** Дути гсои - сердитися на кого-небудь. 5. неперех., розм. Іти, бігти, їхати. 6. перех. і без додатка, розм. Пити що-небудь (часто у великій кількості). 7. перех., розм. Сильно бити.