ДУША, -і, ж. 1. Внутрішній психічний світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями - безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. ” Відводити душу: а) ділитися своїми переживаннями, думками; б) задовольняти яке-небудь сильне бажання. 2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. //- Людина як носій тих чи інших рис, якостей. // Почуття, натхнення, енергія. // Про людину з прекрасними рисами характеру. 3. розм. Про людину (найчастіше за визначення кількості). ** Ні душ( -абсолютно нікого; пусто. стоати над душаю -надокучати присутністю, невідступним переслідуванням і т. ін. 4. дерев., чого. Основне в чому-небудь, суть чогось. // Центральна фігура чого-небудь. 5. розм. Заглибина в нижній передній частині шиї. ** В одну душу - настійливо, наполегливо. [Не] до душі - [не] подобатися. Душі в душу: а) у повній згоді, дружно; б) відверто, щиро. Від душі - дуже щиро, від усього серця, не йде на душу - не хочеться їсти, робити що-вебудь. не мати за душаю - не мати нічого, ніякої власності, коштів.
