ЕНКЛІТИКА, -и, ж., лінгв. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного та утворює разом із ним фонетичне ціле, об'єднане спільним наголосом.
Енклітика в інших словниках
| Енклітика — Тлумачний словник української мови |