ЕПІКУРЕЄЦЬ, -йця, ч. 1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.). 2. перен., книжн. Людина, яка над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.
Епікуреєць в інших словниках
| Епікуреєць — Тлумачний словник української мови |