ЕФІР, -у, 7. 1. У давньогрецькій міфології - найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги. 2. Далека височінь, безповітряний простір. 3. Повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі. 4. хім. Органічна сполука, похідна якого-небудь зі спиртів, або спирту та кислоти; використовується у медицині, техніці, парфумерії. 5. розм. Одна з назв діетилового спирту - безбарвної леткої рідини з характерним різким запахом.
Ефір в інших словниках
| Ефір — Тлумачний словник української мови |
| Ефір — Фразеологічний словник української мови |