Жила — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЖИЛА1, -и, ж. 1. Судина, якою тече кров у тілі людини чи тварини. 2. Міцна сполучна тканина, що прикріплює м'язи до кісток; сухожилля. 3. гірн. Тріщина земної кори, заповнена якоюсь гірською породою, а також сама гірська порода в тріщині. 4. тех. Окремий провід кабелю. ** жила зазамлен-ня - допоміжна жила, що призначена для з'єднання металевих частин електричного пристрою, які не знаходяться під робочою напругою, з контуром захисного заземлення. Нульова жила - основна жила, призначена для приєднання до заземленої або незаземленої нейтралі джерела струму, суцільна жила - струмопровідна жила, яка складається з одного дроту.
ЖИЛА2, -и, ж., розм. Скупа, жадібна до грошей людина.