ЗАБУВАТИ, -Аю, -Аєш, недок., ЗАБУТИ, -уду, -удеш, док., перех. і неперех., також із спол. що, я к і т. ін. 1. Переставати пам'ятати кого-, що-небудь, не зберігати в пам'яті. 2. Робитися, бути байдужим до кого-, чого-небудь, переставати думати про кого-, що-небудь. // Втрачати стосунки, зв'язки з ким-небудь, цуратися кого-небудь. // Втрачати почуття кохання до кого-небудь. // Переставати відчувати вдячність, пошану і т. ін. до кого-небудь. 3. Не брати з собою, залишати що-небудь через неуважність. // з інфін. Не робити чого-небудь через неуважність. // тільки недок., з інфін. і част. н е . Завжди використовувати нагоду зробити, сказати що-небудь. 4. Випускати з уваги кого-, що-небудь, не враховувати чого-небудь. // Нехтувати ким-, чим-небудь, не зважати на когось, щось. // Не згадувати, не мати потреби, бажання пам'ятати; прощати. // Занедбувати, залишати без уваги кого-, що-небудь, переставати перейматися кимсь, чимсь.
Забувати в інших словниках
| Забувати — Тлумачний словник української мови |
| Забувати — Фразеологічний словник української мови |