ЗАВ’ЯЛЕНИЙ, -а, -є. Висушений на повітрі; в’ялений. ЗАВ’Ялий, -а, -є. 1. Дієприкм. акт. мин. ч. до зав’янути, зав йти. 2. у знач, прикм., переи. Виснажений, кволий (про людину). зав’ялити див. зав'ялювати. зав’ялитися див. зав’ялюватися. ЗАВ’ЯЛЮВАННЯ, -я, с. Дія за знач, зав’ялювати. ЗАВ'ЯЛЮВАТИ, -юю, -юєш, иедок., ЗАВ’ЯЛИТИ, -в'ялю, -в'ялиш, док., перех. Повільно висушувати на повітрі, на сонці; в'ялити.
