Завірений — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЗАВІРЕНИЙ, -а, -є. Дієприкм. пас. мин. ч. до завірити. // завірено, безос. присудк. сл. ** Завірена копія - точно відтворений текст документа з позначкою органу, уповноваженого здійснювати дані дії (нотаріальні контори та ін).