ЗАГАНЯННЯ, -я, с. Дія за знач, заганити' 1, 2, 4. ЗАГАНЯТИ', -Аю, -Аєш і рідко ЗАГОНИТИ, -ню, -ниш, недок., ЗАГНАТИ, зажену, заженбш; наказ, сп. зажени; док., перех. 1. Примушувати кого-, що-небудь увійти кудись, у щось; прот. виганяти. // розм. Наказувати кому-небудь, примушувати йти до якогось місця, в якесь приміщення і т. ін. // розм. Приводити, припроваджувати до якого-небудь місця. 2. Гнати кудись далеко. // розм. Примушувати йти, виїжджати куди-небудь (зазвичай далеко) зі свого дому, краю і т. ін.; висилати. // розм. Відправляти або перевозити кого-, що-небудь у віддалене місце. 3. тільки док. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). 4. розм. Глибоко застромлювати, воивати у що-небудь із розгону, з силою. // 3 силою вкладати, втискувати. 5. затінити, загнати, заст. Починати оранку загону, якої-небудь ділянки, б. тільки док., фам. Продати, збути що-небудь.
