ЗАКЛАД, -у, ч. 1. Умова між сперечальниками, за якою тни, хто програв, повинен виконати що-небудь; парі. 2. Гроші, річ і т. ін., на які сперечаються і які є предметом виграшу. Битися об заклад. 3. Забезпечення одержуваної позички яким-небудь майном, цінностями, що передаються кредиторові; застава (див. застава'). 4. перен., рідко. Доказ, свідчення чого-небудь.
ЗАКЛАД, -у, ч. Установа з певним штатом службовців і адміністрацією, що працюють в якій-небудь галузі освіти, науки, культури і т. ін.