Заєць — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЗАЄЦЬ, зайця, ч. 1. Невеликий полохливий звір родини гризунів, з куцим хвостом, довгими задніми ногами і довгими вухами. //- розм. Заяче хутро. // розм. Заяче м'ясо. ** Земляний заєць -те саме, що тушканчик. Морський заєць - вид тюленя, що водиться в Білому морі. 2. розм. Безквитковий пасажир або глядач у театрі, кіно і т. ін. 3. розм., рідко. Те саме, що зайчик 2. заєць-еіляк, зайця-біляка, ч. Заєць, який узимку змінює рудувато-сіре забарвлення шерсті на біле.