ЗДОБИЧ, -і, ж. 1. Добуте, захоплене і т. ін. на полюванні, у бою, з надр землі тощо. 2. Те, що є предметом полювання, ловлі, захвату і т. ін.; жертва. 3. розм. Те саме, що здобуття.
Здобич в інших словниках
| Здобич — Тлумачний словник української мови |