ЗДОБУВАТИ, -Аю, -Аєш, недок., ЗДОБУТИ, -уду, Удеш; мив. ч. здобув, -була, -було; наказ, сп. здобудь; док., перех. 1. Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. // Заробляти, набувати працею. // Брати, завниовувати що-небудь, оволодівати чимось у бою, зі зброєю в руках. // Наполегливо досягати чого-небудь у впертій боротьбі, навчанні і т. ін. // перен. Діставати, мати що-небудь (урок, користь 1 т. ін.) як результат чогось. Здобувати науковий ступінь. 2. Виймати. витягувати звідки-небудь. 3. Виробляти, одержувати що-небудь. Здобувати вогонь. 4. Видобувати, діставати з надр землі, з морських глибин. 5. рідко. Одержувати (перев. листа). 6. перен. Примушувати з'являтися, виникати; викликати.
Здобувати в інших словниках
| Здобувати — Тлумачний словник української мови |
| Здобувати — Фразеологічний словник української мови |