ЗНАТИ, знаю, знаєш, недок. 1. перех., також про кого - що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого*, що-небудь. // що за ким, перев. із запереч, част. не - вважати щось властивим кому-небудь. ** Знию я вас, ірон. -уживається як вияв недовір'я, сумніву, знай мою дббрість - уживається для підкреслення доброзичливості у ставленні до кого-небудь. Знай наших! - уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості. 2. перех., також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь. // також із підрядним реченням, розм. Могти. уміти що-небудь робити, поводитися певним чином. ** Зніти лік чому. а) вміти лічити що-небудь; б) уміти бути ощадливим. 3. перех. Бути знайомим з ким-небудь. // Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним. // Вирізняти з ряду подібних; узнавати. Знати в обличчя. 4. перех. і без додатка. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. // Здогадуватися про що-небудь. б. перех., перев. у запереч, реченнях. Визнавати кого-, що-небудь. рахуватися з кимось, чимось. 6. перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь. // Мати що-небудь, користуватися чимось. Не знати втоми. Не знати страху. 7. перех., також із підрядним реченням, у знач, присудк. сл., розм. Видно, помітно. 8. тільки 2 ос., неперех., у знач, вставн. сл., розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь. 9. тільки інфін., неперех., у знач, вставн. сл., розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть. ** Бог йово зміє, що (куди, як, ЯКІ І Т. ІН.)'. а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.); б) (у знач, підсил. част.) уживається для вираження захоплення, здивування, незадоволення і т. ін. Зніти міру в чому - дотримуватися певних меж у чому-небудь. порі І честь зніти - час кінчати що-небудь, іти звідкись. Хто [йово] зніс - невідомо. Як сам знієш - як хочеш.
Знати в інших словниках
| Знати — Тлумачний словник української мови |