ЗНИКАННЯ, -я, с. Дія за знач, зникати. зникати і рідше ізникати, -Аю, -Аєш, недок., ЗНИК-НУТИ і рідше ІЗНИКНУТИ і розм. ЗНИКТИ і рідше ІЗНИКТИ, -кну, -кнеш; мин. ч. зникнув, рідше із-никнув, -пула, -нуло / зник, рідше ізник, -ла, -ло; док. 1. Переставати існувати, бути в наявності. // Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.). // Минати, кінчатися (про час). // Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.). // Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини). // Вмирати, гинути. 2. Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим.-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним. // Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки). 3. також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись. 4. Гсоитися, пропадати невідомо куди.
