Зозуля — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЗОЗУЛЯ, -і, ж. Корисний перелітний птах-самка зі світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі та Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. ЗОЗУЛЯСТЕНЬКИЙ, -а, -е. Пестл. до зозулястий. // у звач. ім. зозулистенька, -кої, ж. Про курку з пір'ям такого забарвлення, як у зозулі.