ЙБГА, -и, ж. 1. У філософських системах Стародавньої та середньовічної Індії - вчення про самопізнання і методи управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення від пут матеріального існування, що досягається методами морального і фізичного тренування. 2. Давньоіндійська філософська школа ідеалістичного напряму, за вченням якої людина може злити свою душу з Богом, досягти найвищого блага самопізнання, самозаглиблення, цілком звільнивши свою свідомість від впливів зовнішнього світу.
