Казус — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КАЗУС, -у, ч. 1. Подія, яка настає не внаслідок направленої на неї волі особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов. 2. юр. Випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, а тому не спричиняє до кримінальної відповідальності. 3. Складна, заплутана судова справа. 4. розм. Випадок, незвичайна пригода. ** Кйзус биллі — формальний привід до оголошення війни. Кйзус фидеріс - визначені міжнародним договором обставини, настання яких зумовлює необхідність виконання договірними державами взятих на себе зобов'язань про взаємну допомогу. 5. Особливий випадок захворювання, описаний із супроводжуючими його обставинами.