Камбій — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КАМБІЙ, .ю, ч. 1. Тканина голонасінних і двосім’ядольних рослин, що міститься між лсоом і деревиною; зумовлює ріст осьових органів рослини (стебла, кореня) в товщину. 2. Сукупність мало-диференційованих клітин у складі будь-якої тканини. камбю, вевідм., ч. Вексель, позиковий лист.