КАРАНТИН, -у, ч. 1. Ізоляція на певний час осіб, хворих на заразну хворобу, або тих, хто мав контакт із такими хворими; адміністративні та ме-дико-санітарні заходи для припинення заразної хвороби. // Адміністративно-ветеринарні заходи, щоб не допустити виникнення й поширення заразних хвороб свійських тварин. 2. Санітарний пункт для огляду, перевірки осіб, тварин, плодів, товарів, транспорту тощо, які прибувають із місцевості, де поширена епідемія. // Приміщення для тимчасової ізоляції заразнохворих людей і тварин.
Карантин в інших словниках
| Карантин — Тлумачний словник української мови |
| Карантин — Російсько-український академічний словник (А–П) |