Карикатура — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КАРИКАТУРА, -и, ж. 1. Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді. // Про сатиричне або гумористичне зображення явищ дійсності засобами інших видів мистецтва, а також про твори такого характеру. 2. перен. Невдале наслідування, смішне, спотворене відображення кого-, чого-небудь; потвора, опудало.