Карлик — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КАРЛИК, -а, ч. 1. Неприродно мала на зріст людина; ліліпут, коротун, куцак, куцан. Ц Про дуже низький, дуже малий предмет. 2. з означ., перен. Про дуже незначну з певного погляду, нікчемну людину. Духовні карлики. 3. Зірки малих розмірів та невисокої світності.