Качалка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КАЧАЛКА, -и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2. Валик дивана, канапи. 3. розм. Те саме, що крісло-воидалка.