КИВ, -у, ч. 1. Те саме, що кивок. 2. розм. Уживається як присудок за знач, кивнути.
Кив в інших словниках
| Кив — Російсько-український академічний словник (А–П) |
| Кив — Російсько-український академічний словник (А–П) |