Кий — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КИЙ1, -я, ч. 1. Частина тонкого стовоура чи грсоої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів. // Палиця (у 1 знач.). // Удар палицею. 2. Довга пряма палиця для гри в більярд, один кінець якої тонший, а другий - грсоший.
КИЙ2, невідм., займ., перев. у сполуч. зі сл. біс, чорт, дідько і т. ін., діал. Який.