Клепати — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КЛЕПАТИ, клепаю, клепаєш і клаплю, клеплеш; мн. клеплють; ведок. 1. перех. Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа тощо, б'ючи по ньому молотком. 2. перех. і без додатка. З'єднувати металеві частини чого-небудь заклепками. // З'єднувати металеві частини чого-небудь, загинаючи краї та сплющуючи їх. 3. перех. і без додатка, розм. Те саме, що кувіти' 1. // Вдаряючи молотком, виготовляти або лагодити що-небудь із металу. 4. неперех., перен., розм. Зводити наклеп на кого-небудь. ** Клепіти язйком, ірон. - казати дурниці; базікати.