Колодка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КОЛБДКА, -и, ж. 1. Зменш, до колода' 1. 2. Те саме, що колода' 1, 2. 3. Планка з застібкою, покрита орденською стрічкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль. // розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі. 4. Шматок дерева, вирізаний у формі ступні людини, що його використовують у шитті взуття; копил. // Взуття з дерев'яною підошвою або видовоане з дерева. 5. Дерев'яна, металева та ів. оправа чи ручка до основної діючої частини певного предмета. 6. муз. Частина смичка, признач, для регулювання натягання волосин смичка за допомогою спеціального гвинта. 7. перев. ми., іст. Масивні дерев'яні кайдани, що їх за старих часів надівали на ноги, руки і шию заарештованому; диба (див. диба' 2). 8. Дерев'яний або металевий брусок у гальмі, який притискується до шківа барабана чи обода колеса для гальмування. 9. діал. Висячий замок. 10. мисл. Брусок дерева для ложі рушниці. //-. мисл. Колінчаста металева частина рушниці, яка з'єднує стволи з ложею, закриває їх з казни (у 3 знач.) і вміщує затвор (а інколи й ударну систему). 12. мисл. Поперечка ва двох стни-ках, на якій держать ловчого птаха.