Колодій — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КОЛБДІЙ, -ю, ч. Густий клейкий розчин нітратів клітковини на ефірі та спирті, з випаровуванням яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні й т. ін.
КОЛОДІЙ', -А, ч діал. Великий ніж із дерев'яною колодкою; колодач.
КОЛОДІЙ2, -А, ч., діал. Колісник. колбдійний, -а, -е. Прикм. до колодій.