КОЛЮЧИЙ, -а. -є. 1. Який може колоти і колотися (у 1 знач.). // Який має колючки; з колючками. // Який викликає почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). 2. перев. Який дошкуляє; дошкульний. // Проникливо гострий (про очі, погляд). // Який різко висловлює свої думки, погляди (про людину).
КОЛЮЧИЙ, -а, -є. 1. Яким колють, проколюють кого-, що-небудь. 2. Який створює відчуття уколу; гострий. Колючий біль.
Колючий в інших словниках
| Колючий — Тлумачний словник української мови |
| Колючий — Російсько-український академічний словник (А–П) |