КОНЦЕНТРАЦІЯ, -ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. концентрувати й дія та стан за знач, концентруватися; зосередження (у 1 знач.). ** Вибухонебезпечна концентрація - вміст у повітрі вибухонебезпечних речовин у кількості, яка перевищує нижню концентраційну межу вибуховості. Грани-чно допустима концентрація - величина концентрації будь-якого компонента в суміші, перевищення якої недопустиме. Гранично допустима концентрація дбмішки в атмосфері - максимальна концентрація домішки в атмосфері, яка за періодичним впливом або протягом усього життя людини шкідливо не впливає на неї. ” концентрація виробництва - зосередження виробництва одного або декількох споріднених видів продукції на великих підприємствах, в межах невеликого регіону. концентрація каліталу - збільшення розмірів капіталу за рахунок нагромаджень, тобто перетворення в капітал частини додаткової вартості. 2. хім. Ступінь насиченості, густоти якогось розчину. ** концентрація розчину - вміст розчиненої речовини в одиниці маси або об'єму розчину. Молирна концентрація - величина, яка дорівнює відношенню кількості речовини компонента розчину до об'єму розчину. 3. гірн. Збагачення корисних копалин через виокремлення найпридатнішої складової частини для подальшої обробки. Концентрація руди.
Концентрація в інших словниках
| Концентрація — Тлумачний словник української мови |