КОРОТКИЙ, -а, -е. 1. Який має малу довжину; прот. довгий. // Близький, недалекий (про відстань, шлях). // Невисокий, низький. // Невеликий обсягом, розміром. ** Коротка форма прикметника - форма прикметника, що закінчується в називному відмінку однини чоловічого роду на приголосний, а не на -ий, напр.: ясен, зелен. Ко-роткі руки в кого — хто-небудь не має права, можливості зробити щось. 2. Який триває недовго; короткочасний; прот. тривалий. // Недостатній за часом. // Уривчастий (про мову, звуки тощо). // Швидкий (про рух, дію, тощо). Короткий звук. ** коротка позйція, фін.-, а) перевищення продажу над покупками на відкритому ринку; б) ситуація на біржі, ринку, коли товару необхідно покрити продаж компенсуючою його покупкою. 3. Стисло викладений, висловлений; небагатослівний. ** коротка пам’ять у кого — хтось швидко забуває, має погану пам'ять, короткий розум - слабкий, обмежений розум.
