КОРІННЯ, -я, с. 1. Збірн. до корінь 1, 2. ** Коріння лускати (пустити) в що, в чому, а) міцно, надовго закріплюватися де-небудь; б) набувати особливої сили, постійності (про почуття, звички тощо). 2. Коренеплоди, що їх уживають як присмаки до страв, напоїв; прянощі.
Коріння в інших словниках
| Коріння — Фразеологічний словник української мови |