Косиця — Великий тлумачний словник сучасної української мови
КОСИЦЯ, -і, ж. 1. Зменш.-пестл. до коса*. 2. бот., розм. Те саме, що вуса 3. 3. розм. Квітка, якою заквітчуються. 4. рідко. Загнуте перо у хвості птаха. 5. мя. Загнуті кільцем вверх середні рульові пір'їни у хвості селезня крижня. // Загнуті в бік крайні хвостові пір'їни тетерева.